Підготовка дитини до школи

Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев'ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Поступове вироблення у дитини звички дотримуватися певного режиму дня.
Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно готувати та прибирати робоче місце, складати навчальні приладдя).
Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.
Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учнями, вихователем.
Забезпечення міжособистісного спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.
Забезпечення змістовної діяльності першокласників з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини.
Психолого – педагогічна просвіта серед батьків з питань полегшення адаптації до школи (індивідуальні бесіди, консультації).
Проведення спеціальних ігор, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності та стресів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.
Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.
Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: "Дивись, поводься гарно", "Щоб не було поганих оцінок!".
Забудьте вислів: "Яку оцінку ти сьогодні отримав?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.
Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона сама вам все розповість.
Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.
Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хв. треба відпочивати 10 -15 хв.
Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати разом", "згадай, як пояснював вчитель".
У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: "якщо ти добре вчитимешся, то …". Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.
Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.
у сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли її щось турбує. Найчастіше – це об’єктивні показники втоми чи перевантаження.
Пам’ятайте, що навіть діти 7 – 8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий робочий день, і дитина повинна бути готовою до нього. Ваша доброзичливість. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність

пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов — непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи? ,

Не слід:

• до приходу в школу змінювати режим ждигг-тя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

• прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

• навчити Долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих* прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, жі вона безпосередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини — це те, що вона:

• знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють/ що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);

• знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

• знає про світ;

• полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);

• знає про дорослих людей: за віком, про-

фесіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці—за своєю вихованістю— невихованістю; добротою, чуйністю—байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;

• знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.

ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а також перевірити себе як експериментатора, пропонуємо поради:

1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри.

Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуацію природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме з приводу можливих помилок та оцінки її компе- тентносгі.

2. Створіть сприятливі умови. Перевірте,

чи зручно дитина си дить, чи достатньо тихо

та світло в кімнаті, чи н відволікає її щось від роботи.

3. Переконайтеся, що і дитина добре почувається (нагодована, бадьора,

в міру спокійна).

4. У процесі тестування зберігайте нейтралітет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сумніви. -

6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте роботу на позитивній ноті незалежно від результатів. У розв'язанні останнього завдання ви можете підказувати дитині, але бали за це завдання не ставте.

7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж ЗО хв) з перервами. Намагайтеся дотримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпочинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через перенапруження.

Ви повинні пам'ятати про деякі об- і меження щодо тестів:

1. Психологічні тести не мають оцінок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, — це можливість порівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретично — з дітьми того самого віку та статі.

2. В основі тестів лежить вірогідність, тому висновків на 100 % робити неможна.

3. Людина — істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та_ за результатами однієї проведеної анкети робити висновок про особистість загалом.

4. Будь-який результат — це інформація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у дитини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Тести

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички — стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятовування, уваги, навичок мислення.

1. Чи достатньо сформовані у дитини гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а) робить завжди сама, без нагадування;

б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в) без спеціального нагадування не робить.

2. Чи допомагає дитина вдома по господарству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а) робить постійно;

б) робить часте;

в) робить дуже рідко.

3. Чи є у дитини стійкі навички самообслуговування (може сама собі приготувати бутерброд, одягнутися відповідно до погоди, зав'язати шарф)?

а) є достатньою мірою;

б) є деякі;

в) немає.

4 Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15—20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а) дуже часто вміє; „

б) вміє зрідка;

в) не вміє.

5. Чи здатна дитина керувати своїми бажаннями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй

доступні; не капризує, коли старші щось заборонили)?

а) уміє достатньою мірою;

б>уміє тільки зрідка; ,

в) не вміє.

6. Чи вміє дитина поводитися за столом (правильно сидить, охайно їсть)?

а) як правило, вміє;

б) вміє, але робить далеко не завжди;

в) не вміє.

7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтереси: слухання музики, малювання, заняття мовами, конструювання, ліплення з пластиліну?

а) всі досить стійкі;

б) інтереси є, але весь час змінюються;

в) наявні інтереси відсутні.

8. Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітається, прощається, дякує)?

а) вміє;

б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в) не вміє.

9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а) як правило, так;

б) взагалі дотримується, але інколи порушує;

в) ні, не дотримується.

10. Якщо дитина ставить запитання, чи завжди вона вислуховує відповіді?

а) як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11. Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а) завжди прибирає;

б) завжди прибирає після нагадування;

в) не прибирає.

Аваліз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному запитанні — 3 бали, другий (б) — 2 бали, третій (в) — Ібал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок визначається за такими критеріями:

• високий — 33—27 балів;

• хороший —26—22 бат; •середній — 21—18 балів;

• низький —18 балів і нижче.

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.

2. Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки — це непомірне навантаження на малюка.

4. Важко бути впевненим, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.

5. Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька — її рідна мати.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9. Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10. Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11. Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12. Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13. Мій малюк значно слабший за своїх однолітків.

14. Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

Впишіть свої відповіді до таблиці 3; якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні—залиште клітинку порожньою.

Аналіз результатів

• до 4 балів—це означає, що у вас є всі підстави оптимістично чекати 1 вересня (ви самі достатньо готові до шкільного життя вашої дитини);

• 5 – 10 балів — краще підготуватися до можливих труднощів заздалегідь;

• 10 балів і більше — було б непогано порадитися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчиках отримано 2 чи 3 хрестики:

1 — необхідно більше займатися іграми і завданнями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2 — необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3 — передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартування;

4 — побоювання, що дитина не знайде контакту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому випадку корисно пограти з дитиною в школу.